Оркестр Гленна Міллера

Особливу популярність цей біг-бенд придбав за унікальне звучання і запам'ятовуються композиції, що стали класикою оркестрового джазу і хітами стилю свінг. Серед них такі легендарні теми, як Moonlight Serenade, In the Mood, Tuxedo Junction, Chattanooga Choo Choo і I've Got a Gal in Kalamazoo. Міллеру і його колегам по колективу належить авторство ряду нововведень і характерних прийомів в аранжуванні і виконавській практиці великих джаз-оркестрів. Разом зі своїм керівником міллеровський бенд знімався (і брав участь у записі саундтреків) в фільмах «Серенада сонячної долини» (1941) і «Дружини оркестрантів» (1942).
Після загибелі Міллера під час перельоту з Лондона в Париж 15 грудня 1944 року оркестр перейшов під управління співака і саксофоніста Тексу Бенеке (англ. Tex Beneke), найближчого друга Міллера. Через кілька років спадкоємці Міллера розлучилися з Бенеке і після невеликої паузи найняли в 1956 р нового керівника - Рея Маккінлі, барабанщика з військового музичного колективу Міллера.
З тих пір оркестр продовжує записувати і виконувати композиції під управлінням різних диригентів, серед яких були знамениті кларнетист Бадді Дефранк і Пінатс Хако. Найбільш тривалий період - двічі в 80х рр. і далі до кінця першої декади нового століття оркестр очолювався тромбоністом Ларрі О'Брайеном. Однією з найбільш помітних робіт цього часу стала запис альбому різдвяних мелодій в міллеровськие стилі. У 2012 р колектив перейшов під початок крунеров Ніка Хільшер.